Почему производители смартфонов выбирают неправильные процессоры

Переглядаючи новинки смартфонів, можна помітити, що деякі моделі отримують процесори, що не відповідають іншим характеристикам. Подібний підхід практикують не тільки маловідомі китайські виробники. Якщо вам цікаво, чому вендори не сприймають процесори дуже серйозно, спробуємо розібратися далі.

Смартфон Oukitel U22, який представили навесні 2017 року, дивує і сьогодні своїми чотирма камерами. За привабливі $70 він також пропонує якісний IPS-екран на 5,5 дюймів, 2 ГБ оперативної пам’яті, Android 7 Nougat, 16 ГБ флеш-пам’яті microSD. Проте привабливість девайса швидко падає, якщо подивитися на його процесор MediaTek MT6580A, який ще в 2015 році позиціонувався як бюджетний.

Флагман LG модель G6 ціною від $550 замість топового процесора 2017 року Snapdragon 835 використовує рішення з 2016 року Snapdragon 821.

Asus в грудні 2017 року початку продажу ZenFone Max Plus (M1) вартістю $125. Апарат пропонує 5,7-дюймовий екран 2160х1080, акумулятор 4130 мА·г, 3 ГБ оперативної і 32 ГБ вбудованої флеш-пам’яті, microSD об’ємом до 256 ГБ, Android 7.0 Nougat. Відмінний девайс за свої гроші, якщо не враховувати процесор MediaTek MT6750T, яким вже виповнилося два роки.

Щоб зрозуміти, чому чудові телефони оснащуються невідповідними для них процесорами, необхідно поставити себе на місце відповідального менеджера, якому дали завдання випустити новий смартфон певного цінового діапазону.

На перший погляд, це проста задача – відняти від роздрібної ціни бажану суму прибутку, а далі взяти прайс-листи виробників і вибрати кращі елементи з відповідними цінами. Проте швидко виявляється, що створений таким чином девайс має непривабливі характеристики.

Починається етап маніпулювання користувачами. Наприклад, наскільки більше споживачі будуть задоволені, якщо збільшити вдвічі обсяг флеш-накопичувача? Може виявитися, що краще залишити диск малої ємності, але встановити камеру з великою кількістю пікселів. Ситуацію ускладнює те, що більшість користувачів не може сказати, які апаратні характеристики змусять їх придбати смартфон.

Головним компонентом будь-якого смартфона є система на чіпі – це мікросхема, яка вміщує блоки процесора, відеокарти, GPS, Bluetooth, Wi-Fi, 3G, 4G, камер та інших технологій, які підтримує ваш телефон. Однак складність сучасних SOC та найменування, яке виглядає більш набором випадкових цифр, значно ускладнює вибір чіпа, який може бути найдорожчим компонентом.

Мало хто без «гугла» скаже, наприклад, яка SOC продуктивніше – Snapdragon 660 або Snapdragon 810, MT6753 і MT8753. Або чому бюджетний чіп 2015 року Snapdragon 430 має вісім ядер, а флагманський чіп 2016 року Snapdragon 820 – лише 4 ядра.

Тому виявляється, що менеджер, який розробляє телефон, може без остраху замінити кращий можливий в рамках бюджету процесор моделлю гірше і не такий підходящої, заощадивши кошти. Їх він може направити на речі, які легше продати, – мегапікселі, кількість ядер, гігабайти оперативної або флеш-пам’яті, дюйми екрана тощо.

Подібна ситуація в індустрії триватиме до тих пір, поки виробники мобільних SOC – Qualcomm і Mediatek – не зможуть чітко і просто пояснити споживачам відмінності своїх чіпів. Адже не потрібно бути любителем технологій, щоб сказати, що, наприклад, 2 ГБ оперативної пам’яті гірше 3 ГБ. Але чому-то, щоб сказати, як чотири ядра виявляються краще восьми ядер, потрібно бути техногиком.

Джерело: techtoday.in.ua